Міністерство юстиції України
Київський
науково-дослідний інститут
судових експертиз

Міністерство Юстиції України

Верховна Рада України

Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень

    I. Криміналістичні експертизи:
  1. Почеркознавча експертиза
  2. Авторознавча експертиза
  3. Технічна експертиза документів
  4. Балістична експертиза
  5. Трасологічна експертиза
  6. Експертиза слідів рук (дактилоскопічна експертиза)
  7. Експертиза слідів ніг людини та взуття
  8. Експертиза слідів ніг (лап) та зубів тварин
  9. Експертиза слідів злому, інструментів, виробів масового виробництва
  10. Експертиза замикальних та запобіжних (контрольних) пристроїв (засобів)
  11. Експертиза цілого за частинами
  12. Експертиза холодної зброї
  13. Експертиза вузлів та петель
  14. Експертиза рельєфних знаків
  15. Експертиза механічних пошкоджень одягу
  16. Експертиза нашарувань на одязі (взутті)
  17. Експертиза слідів транспортних засобів
  18. Фототехнічна експертиза
  19. Портретна експертиза
  20. Експертиза голограм
  21. Експертиза відеозвукозапису
  22. Експертиза вибухових пристроїв
  23. Експертиза вибухових речовин і продуктів вибуху (пострілу)
  24. Експертиза матеріалів, речовин та виробів
  25. Біологічна експертиза

  26. Перейти до 2 частини

    Перейти до 3 частини

Науково-методичні рекомендації
з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень

Частина 1

 

    Перейти до 2 частини

    Перейти до 3 частини


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства юстиції України

08.10.98 N 53/5

(у редакції наказу Міністерства юстиції України

від 26.12.2012 N 1950/5)

 

I. Криміналістичні експертизи

 

  1. Почеркознавча експертиза

    1.1. Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів; у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).
    Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
    1.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи виконано рукописний текст (рукописні записи) у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) певною особою?
    Чи виконані рукописні тексти (рукописні записи) у документі (документах) (назва документа та його реквізити, графа, рядок) однією особою?
    Чи виконано підпис від імені особи (прізвище, ім'я, по батькові особи, від імені якої зазначено підпис) у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
    Чи виконано рукописний текст у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) під впливом збиваючих факторів (природних, штучних)?
    Чи виконано підпис від імені особи (прізвище, ім'я, по батькові особи, від імені якої зазначено підпис) у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) під впливом збиваючих факторів (природних, штучних)?
    Чи перебувала особа, яка виконала рукописний текст документа (назва документа та його реквізити, графа, рядок), у незвичайному стані?
    Чи виконано рукописний текст у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) навмисно зміненим почерком?
    Особою якої статі виконано рукописний текст?
    До якої групи за віком належить виконавець рукописного тексту?
    1.3. Для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.
    Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження в справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття провадження у справі, але не в зв'язку з її обставинами; експериментальні зразки почерку - це такі, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням даної експертизи.
    1.4. Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати її прізвище, ім'я, по батькові), та посвідчити це своїм підписом.
    У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма N 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).
    1.5. Вільні зразки по змозі повинні відповідати об'єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням.
    Якщо текст (підпис), що досліджується, виконано друкованими літерами або спеціальним шрифтом, слід по змозі надати вільні зразки аналогічного характеру.
    1.6. Відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи. На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за тематикою, близькою до досліджувального об'єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, у яких виконувався рукописний текст, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи тощо), таким самим приладдям письма та на папері того самого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що й документ, який досліджується. Якщо буде помічено, що той, хто пише, намагається змінити свій почерк, темп диктовки слід прискорити.
    У разі коли тексти, що досліджуються, і особливо підписи виконувались на бланках (касові ордери, квитанції, поштові перекази, платіжні відомості тощо), експериментальні зразки слід відбирати на таких самих бланках або на папері, що розграфлений відповідно до бланка.
    Якщо розташування підпису, що досліджується, не визначається характером документа, експериментальні зразки відбираються на окремих аркушах як лінованого, так і нелінованого паперу.
    Після нанесення 10 - 15 експериментальних підписів аркуші паперу треба міняти.
    Якщо рукописний текст, що досліджується, виконано друкованими літерами і цифрами або спеціальним шрифтом (креслярським, бібліотечним тощо), експериментальні зразки на другому етапі також повинні бути виконані друкованими літерами і цифрами або відповідним шрифтом.
    Переписування з документа, що досліджується, або з машинописного (друкарського) тексту неприпустиме.
    Якщо вбачаються підстави, що виконавець досліджуваного рукописного тексту намагався змінити свій почерк (писав лівою рукою, з іншим нахилом тощо), додатково відбираються зразки, виконані таким самим чином.
    Якщо дослідженню підлягає рукописний текст, то вільні та експериментальні зразки надаються у вигляді текстів. При дослідженні підписів та обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) вільні та експериментальні зразки надаються як у вигляді відповідних текстів (записів), так і у вигляді підписів.
    1.7. Експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо).
    1.8. Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів.
    1.9. Якщо необхідно встановити, чи виконаний підпис від імені певної особи іншою особою, надаються вільні та експериментальні зразки почерку та підписів обох осіб. При цьому додатково відбираються експериментальні зразки почерку передбачуваного виконавця не менше ніж на 10 - 15 аркушах у вигляді записів прізвища та ініціалів особи, від імені якої виконано підпис.
    1.10. При вилученні вільних зразків підписів особи, від імені якої виконано досліджуваний підпис, слід відшукувати документи з варіантом підпису, найбільш схожим на підпис, що досліджується. Такі підписи найчастіше зустрічаються у документах, аналогічних досліджуваному.
    При відібранні експериментальних зразків підпису особи, від імені якої виконано підпис, слід запропонувати їй розписатися всіма застосовуваними нею варіантами підписів.
    Якщо з певних причин виконати будь-які вимоги, що стосуються відбирання та надання зразків, не було можливості, про це слід указати в документі про призначення експертизи (залучення експерта).
    1.11. Якщо необхідно дослідити велику кількість підписів, їх доцільно розділити на групи (за особами, від імені яких виконано підписи, епізодами справи, видами документів тощо) і за кожною групою призначити окрему експертизу.
    Документи кожної групи доцільно пронумерувати (у вільних від тексту місцях), вказати один раз у документі про призначення експертизи (залучення експерта) назву документа і його порядковий номер і надалі посилатись тільки на порядковий номер документа.
    Якщо виникають труднощі, пов'язані з призначенням багатооб'єктних експертиз підписів, доцільно отримати консультацію експерта (спеціаліста).
    1.12. У документі про призначення експертизи (залучення експерта) слід указати на встановлені органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), особливі обставини виконання рукописного тексту, які могли вплинути на змінення ознак почерку (незвична поза або незвичний стан виконавця тощо). Якщо є дані, що виконавцем є особа, у якої порушена координація рухів, про це також слід повідомити експерта. У разі виконання рукописного тексту особою похилого або старечого віку потрібно надати відомості про рік її народження і стан здоров'я на момент можливого виконання об'єкта почерку, що досліджується.
    [Повернутись до початку]

  2. Авторознавча експертиза

    2.1. Основним завданням авторознавчої експертизи є ідентифікація автора тексту.
    Авторознавчою експертизою вирішуються ідентифікаційні завдання (щодо ототожнення особи автора тексту), а також неідентифікаційні завдання (діагностичні) про умови складання тексту, факт викривлення ознак писемного мовлення тощо, класифікаційні завдання про місце формування мовленнєвих навичок, рідну мову, освіту автора документа.
    2.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є певна особа автором наданого на дослідження тексту?
    Чи є певна особа автором декількох різних текстів?
    Чи є автор та виконавець тексту однією або різними особами?
    Чи складений даний текст кількома авторами?
    Які риси соціально-демографічного портрета автора можна встановити за даним текстом?
    Яка є основна мова спілкування (рідна мова) певної особи - автора даного тексту?
    Чи спостерігаються в даному тексті ознаки, які можуть свідчити про незвичний психофізіологічний стан автора?
    Чи створений текст документа під диктовку або шляхом переписування?
    Чи створений текст документа з навмисним перекручуванням писемного мовлення?
    Чи містять висловлювання автора статті негативну або позитивну оцінку конкретної особи та її діяльності?
    Які значення мають слова, словосполучення, фрази у тексті?
    Авторознавчою експертизою можуть вирішуватися також інші питання.
    Вирішення питань, поставлених перед авторознавчою експертизою, можливе, як правило, лише за наявності відносно великого тексту (не менше 500 слів).
    2.3. Готуючи матеріали для проведення авторознавчої експертизи з метою встановлення авторства, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) зібрати вільні, умовно-вільні й експериментальні зразки писемного мовлення особи, яка підлягає ідентифікації.
    Зразки писемного мовлення засвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), за правилами посвідчення зразків почерку (див. пункт 1.7 розділу "Почеркознавча експертиза").
    Усі зразки мають відповідати досліджуваному документу за мовою викладу, належністю до певного функціонального стилю мовлення.
    2.4. Вільні зразки повинні відповідати досліджуваному тексту за мовою, на якій його складено, і по змозі - за часом виконання; за характером документа, виходячи з його призначення і сфери обігу (доповідна записка, особистий лист, скарга тощо); за іншими суттєвими обставинами, які могли впливати на формування ознак. Вільні зразки писемного мовлення повинні надаватися не менш як на 25 аркушах.
    2.5. Умовно-вільні зразки - це тексти, виконані певною особою, пов'язані з провадженням у справі (пояснення, скарги, заяви тощо), а також після факту написання досліджуваного документа.
    2.6. Експериментальні зразки повинні виконуватись мовою документа, що досліджується, у вигляді самостійного твору.
    Під час відбирання експериментальних зразків особі, яка підлягає ідентифікації, спочатку пропонують написати текст на вільно обрану нею тему, аналогічну за своїм функціональним призначенням (скарга, особистий лист, службовий лист тощо). Після цього відбираються зразки, аналогічні досліджуваному тексту за своїм функціональним призначенням та за темою тексту. Наприклад, пропонують написати скаргу на дії службової особи.
    Мінімальний обсяг кожного зразка - 500 слів. Якщо текст зразка виявився меншим за мінімальний, слід відібрати зразки на інші близькі теми.
    За клопотанням експерта можуть відбиратися експериментальні зразки, які за стилем і деякими іншими характеристиками не відповідають документу, що досліджується.
    При визначенні характеру й обсягу експериментальних зразків орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), враховує, наскільки повно зібрані вільні та умовно-вільні зразки, і поповнює їх нестачу за рахунок експериментальних зразків.
    Загальний обсяг експериментальних зразків повинен складати 25 - 30 сторінок тексту.
    2.7. До документа про призначення експертизи (залучення експерта) бажано додавати соціально-біографічну характеристику ймовірного автора тексту.
    [Повернутись до початку]

  3. Технічна експертиза документів

    3.1. Технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів, експертизу друкарських форм та експертизу матеріалів документів.
    3.2. Основними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є:
    3.2.1. Установлення фактів і способів унесення змін до документів (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер тощо) та виявлення їх первинного змісту.
    Для проведення дослідження щодо встановлення факту внесення змін у первинний зміст документів надаються оригінали документів.
    3.2.2. Виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабо видимих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони зображені, не перетворився на попіл.
    3.2.3. Установлення виду та ідентифікація приладів письма за штрихами.
    3.2.4. Визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються.
    3.2.5. Установлення цілого за частинами документа.
    3.2.6. Установлення документа, виготовленого шляхом монтажу із застосуванням копіювально-розмножувальної та комп'ютерної техніки.
    3.2.7. Ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, виготовила зображення відтиску печатки за особливостями навичок виконавця.
    3.3. Основними завданнями експертизи друкарських форм є:
    3.3.1. Установлення особливостей виготовлення друкарських засобів (форм) і відображення їх у відбитках.
    3.3.2. Установлення належності літер певному комплекту шрифту.
    3.3.3. Установлення типу, системи, марки, моделі та інших класифікаційних категорій друкарської техніки (друкарські машинки, касові, телеграфні, інші літерно-цифрові апарати), ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків; установлення зміни первинного тексту документа, виконаного на друкарській машинці.
    3.3.4. Установлення типу та ідентифікація комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки за виготовленими за їх допомогою матеріальними документами.
    3.3.5. Установлення способу нанесення відтисків печаток, штампів, факсиміле; ідентифікація печаток, штампів, факсиміле тощо за їх відтисками; відповідність часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа.
    Для дослідження документів щодо ідентифікації печаток, штампів (у тому числі факсиміле) та встановлення відповідності часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа надаються оригінали документів.
    3.4. Основними завданнями експертизи матеріалів документів є:
    3.4.1. Установлення роду, виду (іншої класифікаційної категорії) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлявся) документ (папір, барвники, клейкі речовини тощо), та їх спільної (різної) родової (групової) належності.
    3.4.2. Визначення абсолютного часу виконання штрихів рукописних записів у документах.
    3.5. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    До підпункту 3.2.1:
    Чи вносились у текст документа зміни? Якщо вносилися, то яким чином (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту?
    Чи була замінена в документі фотокартка?
    Чи замінювались у документі (договорі, зошиті, книзі, медичній картці тощо) аркуші?
    До підпункту 3.2.2:
    Який зміст замаскованого (зафарбованого, забрудненого, замазаного тощо) тексту?
    Який зміст знебарвленого тексту?
    Чи є в даному документі (аркуші паперу) невидимий текст і якщо є, то який саме?
    Чи є на документі (аркуші паперу) удавлені штрихи, утворені писальним приладом (знакодрукувальним пристроєм тощо)? Якщо є, то який зміст тексту, що утворений удавленими штрихами?
    Чи є на обгорілих аркушах який-небудь текст і (або) зображення? Якщо є, то який (яке) саме?
    До підпункту 3.2.3:
    Писальним приладом якого типу виконано рукописні тексти (підписи) у наданому документі?
    Яким чином виконаний підпис від імені особи (прізвище, ім'я, по батькові), текст документа (за допомогою технічних засобів чи писальним приладом)?
    Чи виконані записи писальним приладом (кульковою ручкою, ручкою з пером, олівцем тощо), наданим на дослідження?
    До підпункту 3.2.4:
    Чи виготовлені (виконані) дані документи (фрагменти документа) у різний час?
    У якій послідовності виконувались реквізити даного документа (підпис, відтиск печатки тощо)?
    До підпункту 3.2.5:
    Чи становили раніше одне ціле надані на експертизу частини документа?
    Чи належали надані на експертизу частини документа визначеному документу (накладній, видатковому касовому ордеру тощо)?
    До підпункту 3.2.6:
    Чи виготовлено наданий документ шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?
    Чи використані для створення змонтованого документа документи, вилучені у особи (прізвище, ім'я, по батькові)?
    До підпункту 3.2.7:
    Чи намальовано бланк документа даною особою?
    Чи вирізана печатка, відтиск якої є на даному документі, певною особою?
    Чи певною особою надруковано наданий машинописний текст?
    До підпункту 3.3.1:
    Який (які) спосіб (способи) поліграфічного друку використано під час виготовлення даного документа?
    Яким способом (з використанням набору друкарського шрифту, шляхом рисування тощо) виготовлена дана друкарська форма?
    Чи з одного набору (одного стереотипу, одним кліше) надруковані дані документи (наводяться їх найменування)?
    Чи відповідає даний цінний папір (акція, облігація, сертифікат, вексель тощо) за своїми характеристиками аналогічним цінним паперам, що виготовляються Держзнаком України (або вказати іншого виробника)?
    Чи відповідає надана банкнота за своїми характеристиками аналогічним банкнотам, що випущені в обіг Національним банком України?
    До підпункту 3.3.2:
    Чи є літери, знайдені в даної особи, частиною шрифтової каси (зазначаються гарнітура, кегль) даної друкарні?
    До підпункту 3.3.3:
    Яким друкарським засобом (тип, марка, модель) виготовлено текст (зображення) у даному документі?
    До підпункту 3.3.4:
    Який тип принтера (копіювального апарата, багатофункціонального пристрою), на якому виготовлений наданий документ?
    Чи виготовлено наданий документ за допомогою принтера (копіювального апарата, багатофункціонального пристрою), зразки друку якого надані для порівняльного дослідження?
    Чи виготовлені надані документи на одному або різних принтерах (копіювальних апаратах, багатофункціональних пристроях)?
    До підпункту 3.3.5:
    Яким способом нанесений відтиск печатки (штампа, факсиміле)?
    Чи нанесено відтиск печатки (штампа, факсиміле) в даному документі наданою печаткою (штампом, факсиміле)?
    Чи нанесено відтиск печатки (штампа, факсиміле) в наданому документі печаткою (штампом, факсиміле), експериментальні та вільні зразки відтисків якої (якого) надані для порівняльного дослідження?
    Чи нанесено відтиск печатки (штампа, факсиміле) в наданих документах однією і тією самою печаткою (штампом, факсиміле)?
    Чи нанесений відтиск печатки (штампа) у той час, яким датований документ?
    До підпункту 3.4.1:
    До якого роду, виду (іншої класифікаційної категорії) належить матеріал документа (папір, клей, фарбувальна речовина штрихів записів тощо)?
    Чи мають спільну родову (групову) належність матеріали даного примірника друкованої продукції або документа (папір, клей, картон, фарбувальна речовина тощо) з матеріалами, вилученими з певного місця (склад, цех, квартира тощо)?
    Чи належать надані аркуші паперу до різних партій випуску?
    Чи написано текст фарбою з даної ємності?
    До підпункту 3.4.2:
    Чи виготовлений рукописний текст у той час, яким датований документ?
    У який період часу був виконаний рукописний текст у наданому документі?
    В один чи різні періоди часу виконано рукописні тексти в наданих документах?
    Чи в один період часу були виконані рукописні текст та підпис у наданому документі?
    3.6. Призначаючи експертизу з метою ідентифікації друкарських засобів, до експертної установи слід надіслати порівняльні матеріали: вільні, а також експериментальні зразки - відбитки, виготовлені за допомогою цих засобів. Вільні зразки надаються по змозі, експериментальні - в обов'язковому порядку. Кожний вид зразків потрібно надавати не менше ніж у трьох примірниках.
    Вільні зразки слід відшукувати серед відбитків, які за часом виконання якомога більше наближені до досліджуваного відбитка.
    Призначаючи експертизу з метою встановлення відносної давності виготовлення документа (встановлення відповідності дати, зазначеної на документі, періоду часу нанесення на нього відтиску печатки), до експертної установи органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), обов'язково надаються вільні зразки відтисків печатки з їх супровідним листом.
    Вільними зразками є такі, що створюються до відкриття провадження у справі і не пов'язані з нею.
    Вільні зразки повинні відповідати таким вимогам:
    безсумнівність походження;
    належна якість і кількість, що відповідають методичним вимогам такого дослідження (репрезентативність);
    порівнянність (відсутність відмінностей зображень, які порівнюються, однакова якість паперу).
    Для проведення експертизи необхідно надавати документи з відтисками печатки, які подавались до органів виконавчої влади, органів реєстрації, дозвільної системи, банківських установ, контролюючих органів (податкової інспекції), з відміткою про надходження до них (штамп канцелярії установи, дата надходження, вхідний номер, підпис працівника канцелярії) у період, якому відповідає дата на документі, що підлягає дослідженню.
    Зразки надаються за кожен місяць, за різні дати, у тому числі й за дату, якою датований наданий на дослідження документ.
    Достатність кількості та придатність зразків визначаються експертом під час їх дослідження.
    3.7. Якщо для ідентифікації друкарських машинок неможливо вишукати вільні зразки, які б збігалися за часом виконання з текстом, що досліджується, слід з'ясувати, чи не ремонтувалась машинка в період між виконанням досліджуваного тексту та виконанням вільних зразків, що саме ремонтувалось, зокрема чи не замінювався шрифт (повністю, частина, яка саме)?
    Експериментальні зразки друкарських машинок повинні мати всі знаки в порядку їх розміщення на клавіатурі машинки, показувати максимальну довжину рядків та всіх інтервалів між ними.
    Доцільно також при виготовленні експериментальних зразків друкувати знаки у тих комбінаціях, у яких вони наявні в досліджуваному тексті.
    Якщо текст, що досліджується, надрукований через копіювальний папір, слід додатково надати зразки, виконані через копіювальний папір.
    3.8. Для ідентифікації печаток та штампів експертові направляються вільні зразки на п'яти - шести документах та експериментальні зразки у вигляді максимально чітких відбитків на білому гладкому папері, нанесених з різним натиском та з різною кількістю мастики.
    Вільні зразки відтисків печаток (штампів) повинні бути порівнянними за часом нанесення з наданими на дослідження відтисками.
    3.9. Для ідентифікації касових апаратів експериментальні зразки повинні мати всі знаки чека, що досліджується. Як вільні зразки направляються чеки, які вибиті на даному апараті і мають якомога більше знаків досліджуваного чека. Важливо, щоб зразки і досліджуваний чек мали якомога менший розрив у часі їх виготовлення.
    3.10. Для ідентифікації засобів копіювально-розмножувальної техніки повинні надаватися виготовлені за їх допомогою експериментальні відбитки не менше ніж у п'яти примірниках та вільні, порівнянні за часом виготовлення із наданими для дослідження документами.
    3.11. Для ідентифікації особи за ознаками навичок роботи на друкарській машинці (розміщення заголовка, ширина полів, виділення абзаців, розміщення виносок тощо) надаються:
    вільні зразки на декількох аркушах у вигляді текстів, однотипних з досліджуваним (службові листи, статті тощо), надруковані даною особою приблизно в той самий час, що й досліджуваний текст;
    експериментальні зразки тексту обсягом у два - три аркуші, однотипного з тим, що досліджується, надруковані під диктовку особою, що підлягає ідентифікації.
    Експериментальні зразки відбираються не менше ніж у три прийоми з невеликим розривом у часі. Це підвищує можливість виявлення відносно стійких ознак навичок виконавця.
    3.12. Для ідентифікації особи, яка нарисувала (вирізала) друкарську форму, надаються вільні зразки відтисків, однотипних з досліджуваним (по змозі), та експериментальні - виконані особою, яка підлягає ідентифікації, з пам'яті і шляхом зарисовування з оригіналу.
    До відбору зразків доцільно залучати експерта (спеціаліста).
    3.13. Призначаючи експертизу з метою встановлення відповідності способу виготовлення бланка, іншої поліграфічної продукції зразкам, як порівняльний матеріал надаються бланки справжніх документів з такими самими поліграфічними даними (підприємство-виробник, рік видання, тираж, номер замовлення).
    3.14. Для запобігання пошкодженням кожний з досліджуваних документів слід зберігати в окремому конверті; невеликі - у розгорнутому вигляді, а великі - згорнутими за наявними складками. Прошивати документи, робити на них будь-які написи, підкреслювати або обводити фрагменти, які підлягають дослідженню, забороняється.
    3.15. При призначенні експертиз стосовно документів, виготовлених за допомогою копіювально-розмножувальної техніки, необхідно вжити заходів для збереження її у такому стані, у якому вона перебувала на час вилучення. Не дозволяється здійснювати будь-які операції з такою технікою до її направлення на експертизу.
    3.16. Для розв'язання ідентифікаційних завдань щодо документів, виготовлених за допомогою комп'ютерної техніки, ця техніка надається в комплекті (системний блок комп'ютера, інсталяційний диск з драйвером принтера або багатофункціонального пристрою, з'єднувальні та мережеві кабелі, принтер). До направлення комп'ютерної техніки на експертизу будь-яка робота на ній не дозволяється. Вирішення ідентифікаційних питань проводиться в межах комплексної комп'ютерно-технічної експертизи та технічної експертизи документів за наявності електронного оригіналу документа (файла). Вилучення комп'ютерної техніки, її огляд мають проводитися за участю спеціаліста у галузі комп'ютерно-технічних досліджень.
    3.17. Принтери (особливо струминні) слід направляти на експертизу у найкоротший термін, оскільки застигання барвника може призвести до змін у вигляді та характері нанесення барвника на папір.
    3.18. При призначенні експертиз стосовно документів, виготовлених за допомогою комп'ютерної техніки, необхідно з'ясувати, чи змінювались знімні частини (картриджі) або чи піддавались ремонту які-небудь вузли принтерів. Якщо картриджі лазерних принтерів змінювались, необхідно вжити заходів щодо розшуку відпрацьованих картриджів та подати їх на дослідження. Для проведення експертизи необхідно також вилучити вільні зразки, які були виготовлені на вилученому принтері в період, що відповідає періоду виготовлення досліджувальних документів.
    [Повернутись до початку]

  4. Балістична експертиза

    4.1. До основних завдань балістичної експертизи належать:
    установлення конкретного екземпляра вогнепальної зброї за слідами на стріляних кулях, шроті, картечі, гільзах;
    визначення виду, системи (моделі) та калібру вогнепальної зброї і боєприпасів;
    визначення технічного стану зброї, боєприпасів і придатності їх до стрільби;
    установлення можливості пострілів без натискання на спусковий гачок;
    установлення належності саморобних стріляючих пристроїв і патронів до них до вогнепальної зброї і боєприпасів;
    установлення способу виготовлення саморобних вогнепальних пристроїв;
    установлення обставин, пов'язаних з використанням вогнепальної зброї (факту стрільби після останнього чищення і змащування зброї, кількості пострілів, відстані, з якої стріляли, напрямку пострілу, взаємного положення зброї та перешкоди тощо).
    4.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи вистріляна куля (шрот, картеч) з даного екземпляра зброї (пістолета, рушниці, обріза тощо)?
    Чи відстріляні дані гільзи зі зброї, наданої для дослідження?
    Чи вистріляні дані кулі (гільзи) з одного екземпляра зброї?
    Чи справна дана зброя? Якщо ні, то які вона має несправності? Чи виключають ці несправності можливість пострілу?
    З якої зброї (вид, система, модель) вистріляна дана куля (або декілька куль)?
    До якої зброї (вид, система, модель) належить відстріляна гільза (або декілька гільз)?
    Чи були надані куля і гільза до пострілу частинами одного патрона?
    Чи є вогнепальною зброєю предмет, вилучений у підозрюваного?
    Яким способом (промисловим чи саморобним) виготовлено предмет (зброя, патрон), вилучений у підозрюваного?
    До якого виду, системи, моделі, калібру належить дана вогнепальна зброя?
    Чи є боєприпасом патрон, вилучений у підозрюваного?
    До зброї якого виду, системи, моделі, калібру призначено патрон, вилучений у підозрюваного?
    Чи міг з даної зброї за певних умов (наприклад, при падінні її на ґрунт, підлогу тощо) бути здійснений постріл без натискання на спусковий гачок?
    Чи стріляли з даної зброї після її останнього чищення і змащування?
    Який порох (вид, марка) застосовано при останньому пострілі з даної зброї?
    Якою кулею (шротом, картеччю) зроблено останній постріл з гладкоствольної рушниці (обріза)?
    З гладкоствольної зброї якого калібру вистрілено кулю (шрот, картеч, пиж), вилучену на місці події (з трупа потерпілого під час проведення судово-медичних досліджень)?
    Чи є дане пошкодження вогнепальним?
    Кулею якого калібру, типу (оболонковою, напівоболонковою тощо) утворено пошкодження?
    Яким є дане пошкодження - вхідним чи вихідним?
    У якому напрямку і з якої відстані зроблено постріл, що утворив пошкодження на об'єкті, вилученому з місця події?
    Яким було положення зброї відносно потерпілого (перешкоди)?
    Дослідження цих питань відносно вогнепальних пошкоджень на одязі, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень людині, належить до компетенції відділень медичної криміналістики бюро судово-медичної експертизи. В окремих випадках (коли визначаються дистанція, напрямок пострілу тощо) такі питання вирішуються комплексною судово-медичною та судово-балістичною експертизою. Провідною установою слід призначити бюро судово-медичної експертизи.
    4.3. Експертові з урахуванням характеру питання надаються: зброя, усі патрони, гільзи, кулі, шрот, пижі, які приєднані до справи як речові докази, порівняльні матеріали, предмети зі слідами пострілу.
    Усі надані об'єкти повинні мати на упаковці або на прикріплених до них бирках індивідуальні позначки (найменування, кількість, місця виявлення, наприклад: "шрот, що вилучений з трупа A., 4 шротини"). На предметах з пошкодженнями мають бути орієнтувальні позначки (зовнішній, внутрішній бік; верх, низ тощо).
    4.4. Для вирішення питань про обставини пострілу (напрямок, дистанція, взаємне положення зброї та перешкоди тощо) експерту надаються предмети, на яких є сліди пострілу.
    Крім об'єкта дослідження, експерту надсилаються протоколи слідчих оглядів, відтворення обстановки й обставин події, інших слідчих дій або виписки з них, що містять відомості, які можуть мати значення для вирішення поставлених питань. Допускається виклад цих відомостей у документі про призначення експертизи (залучення експерта).
    Якщо орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), не має можливості самостійно визначити дані, про які треба повідомити експерта, або сформулювати питання, для отримання відповідних роз'яснень (консультацій) залучається експерт-спеціаліст.
    Якщо у справі раніше проводились судово-медичні та інші експертизи, пов'язані з даною експертизою, експерту надаються акти цих експертиз, фотознімки, рентгенограми, схеми тощо.
    4.5. Зброю, яка направляється на експертизу, необхідно розрядити. Якщо прийомами, які звичайно застосовуються, розрядити її неможливо, то частини ударно-спускового механізму приводяться в положення, яке унеможливлює випадковий постріл. На упаковці мають бути зроблені попереджувальні написи.
    4.6. Речові докази упаковуються окремо. При цьому повинен бути забезпечений захист їх від забруднення, пошкоджень та взаємного контакту у процесі транспортування. Дульний зріз зброї закривається чистою білою тканиною і обв'язується.
    4.7. Вогнепальна зброя та боєприпаси надаються на експертизу органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), особисто або його (її) представником. Їх пересилка поштою не допускається.
    [Повернутись до початку]

  5. Трасологічна експертиза

    5.1. Основними завданнями трасологічної експертизи є ідентифікація або визначення родової (групової) належності індивідуально визначених об'єктів за матеріально фіксованими слідами - відображеннями їх слідоутворювальних поверхонь; діагностика (установлення властивостей, станів) об'єктів; ситуалогічні завдання (установлення механізму слідоутворення тощо).
    Трасологічною експертизою можна також установлювати факти, які належать до просторових, функціональних, структурних, динамічних і деяких інших характеристик процесу слідоутворення, а також особливостей слідоутворювальних об'єктів.
    Перед трасологічною експертизою можуть ставитись питання про наявність на предметах обстановки місця події слідів взаємодії з іншими предметами, придатність цих слідів для ідентифікації або про наявність у цих слідах ознак, що орієнтують на пошук зазначених об'єктів.
    5.2. Для вирішення ідентифікаційних завдань експерту необхідно надати: предмети зі слідами, а якщо вилучити їх неможливо, то копії слідів (зліпки, фотознімки); об'єкти, якими, за припущенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), могли бути залишені ці сліди; дані про час виявлення слідів, умови, у яких були об'єкти зі слідами до їх направлення на експертизу.
    Якщо експертові надсилається копія сліду на дактилоплівці або інша копія сліду, необхідно надати схему його розміщення на поверхні предмета (місцевості).
    5.3. Об'єкти дослідження направляються в упаковці, яка забезпечує їх збереження. Речові докази і порівняльні зразки упаковуються окремо.
    Поверхня предмета, на якому є сліди, що легко пошкоджуються, наприклад сліди рук, різного роду нашарування тощо, не повинна контактувати з матеріалом упаковки.
    Порівняльні зразки позначаються індивідуальними позначками і посвідчуються підписом органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). Рекомендації, що стосуються підготовки порівняльних зразків за підвидами трасологічної експертизи, викладені у відповідних частинах цього розділу.
    5.4. Розрізняються такі основні підвиди трасологічної експертизи: експертиза слідів рук людини; експертиза слідів ніг людини, її взуття, шкарпеток, панчіх; експертиза слідів рукавичок, одягу людини, слідів пошкоджень на об'єктах, слідів нашарувань на об'єктах; експертиза слідів ніг (лап) тварини; експертиза знарядь, агрегатів, інструментів, холодної зброї і залишених ними слідів, ідентифікація цілого за частинами, експертиза слідів знаряддя та інструментів; експертиза слідів транспортних засобів; експертиза замикальних та контрольних засобів; експертиза слідів поділу цілого на частини; експертиза рельєфних знаків на металі, пластмасі та інших матеріалах; експертиза холодної зброї; експертиза вузлів та петель.
    Не виключається можливість проведення трасологічної експертизи за слідами інших слідоутворювальних об'єктів, зокрема зубів (інших частин тіла людини або тварини), різного роду предметів масового виробництва тощо. З приводу можливостей експертиз і підготовки матеріалів для їх проведення слід отримувати консультації від експерта (спеціаліста).
    [Повернутись до початку]

  6. Експертиза слідів рук (дактилоскопічна експертиза)

    6.1. Основним завданням дактилоскопічної експертизи є ідентифікація особи за слідами її рук, які залишені на місці події. Якщо версія про особу, що залишила слід, ще не висунута, а також якщо слідчий вважає за потрібне встановити, чи є на предметах обстановки місця події невидимі або слабовидимі сліди, перед експертом може постати питання про наявність такого роду слідів і їх придатність для ідентифікації особи.
    Експертиза слідів рук вирішує і ряд неідентифікаційних завдань, пов'язаних з визначенням механізму слідоутворення, особливостями будови руки, яка залишила слід, деякими іншими характеристиками слідоутворювального об'єкта.
    6.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є на об'єкті сліди рук?
    Чи придатні дані сліди для ідентифікації особи?
    Чи залишені сліди рук конкретною (однією) особою?
    Чи залишені однією особою сліди рук, вилучені в різних місцях?
    Чи є на даному предметі сліди рук і якщо так, то чи придатні вони для ідентифікації?
    Якою рукою і якими пальцями руки залишено сліди?
    Які особливості мають руки людини, що залишила сліди (відсутність пальців, наявність шрамів тощо)?
    Якими ділянками поверхні долоні залишено сліди?
    У результаті якої дії залишено слід (захват, торкання тощо)?
    Чи були сліди до вилучення на поверхні конкретного об'єкта?
    Чи є ознаки перенесення вилучених слідів з однієї поверхні на іншу?
    6.3. Об'єктами дослідження з метою ідентифікації особи за папілярними лініями рук є сліди пальців та (або) долонь.
    Речові докази, на яких знайдено сліди рук або припускається їх наявність, мають надсилатися експерту в якомога коротші строки.
    Експертиза може бути проведена також шляхом дослідження копії сліду на слідокопіювальній плівці, зліпка об'ємного сліду або масштабного фотознімка сліду.
    6.4. Як порівняльні зразки надаються експериментальні відбитки нігтьових фаланг пальців або відбитки долонь осіб, які підлягають перевірці.
    До кола осіб, що перевіряються, слід включати і тих, що не причетні до скоєння злочину, якщо вони могли залишити сліди на місці події, наприклад мешканців квартири, в якій скоєно крадіжку. Установлення того факту, що слід залишила саме ця особа, виключить пошук нових підозрюваних і призначення зайвих експертиз.
    Якщо в процесі слідчого огляду не було встановлено, якою частиною руки залишено слід, експерту направляються експериментальні відбитки всіх трьох фаланг пальців рук, а також відбитки долонь. Коли є дані, які вказують на те, що слід залишено крайньою верхньою ділянкою нігтьової фаланги, крім відбитків нігтьових фаланг, додатково відбираються відбитки цих ділянок.
    6.5. Якщо мається на увазі, що сліди рук після проведення дактилоскопічної експертизи будуть направлені на судово-медичну експертизу (для встановлення групи крові тощо), про це слід зазначити в документі про призначення дактилоскопічної експертизи (залучення експерта), що дасть змогу уникнути застосування методів, які виключають надалі проведення судово-медичного дослідження об'єкта.
    [Повернутись до початку]

  7. Експертиза слідів ніг людини та взуття

    7.1. Основними завданнями цього виду трасологічної експертизи є ідентифікація людини за слідами: босих ніг, шкарпеток, панчіх, взуття та вирішення діагностичних завдань з установлення особливостей пересування людини, розміру взуття, зросту людини тощо.
    7.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є на даній поверхні (даному предметі) сліди босих ніг (панчіх, шкарпеток, взуття) людини та чи придатні ці сліди для ідентифікації людини (панчіх, шкарпеток, взуття)?
    Чи залишені сліди даною особою чи це сліди від шкарпеток, панчіх чи взуття, вилучених у певної особи?
    Чи залишені сліди ніг (шкарпеток, панчіх, взуття), виявлені в різних місцях, однією особою (сліди тих самих шкарпеток, панчіх, взуття)?
    Взуттям якого виду залишені дані сліди і які його характеристики і особливі ознаки (розмір, ступінь зношування тощо)?
    Який орієнтовно зріст людини, яка залишила сліди?
    Які особливості ходи людини відбились у "доріжці слідів"?
    Який механізм утворення слідів взуття?
    7.3. Якщо об'єктом експертизи є зліпок об'ємного сліду або поверхневий відбиток босої ноги, для порівняльного дослідження виготовляються 2 - 3 експериментальні зліпки (відбитки) з босої ноги особи, що підлягає дослідженню.
    Коли об'єктом експертизи є зліпок (відбиток) сліду взуття, то експерту, крім цього об'єкта, направляється і саме взуття. У цьому разі порівняльні зразки виготовляються експертом.
    7.4. Якщо об'єктом експертизи є зліпок (відбиток) сліду шкарпеток (панчіх), надітих на ноги, то на експертизу, крім зазначеного об'єкта, надаються 2 - 3 експериментальні зразки зліпків (відбитків) шкарпеток (панчіх), надітих на ноги особи, що перевіряється, а також самі шкарпетки або панчохи.
    7.5. Взуття направляється на дослідження в тому вигляді, у якому воно було виявлене.
    Якщо взуття після події і до моменту вилучення носилось або ремонтувалось, то про це слід повідомити експерта.
    [Повернутись до початку]

  8. Експертиза слідів ніг (лап) та зубів тварин

    8.1. Експертиза слідів ніг (лап) та зубів тварин проводиться з метою ідентифікації конкретної тварини за слідами її ніг (лап), зубів та вирішення діагностичних і ситуаційних завдань (установлення властивостей, станів слідоутворювальних об'єктів, механізму утворення слідів).
    8.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи залишені дані сліди ногами (лапами), зубами даної тварини?
    Чи є залишені сліди підков коня слідами даних підков?
    Чи залишені сліди, знайдені в різних місцях, ногами (лапами), зубами однієї і тієї самої тварини?
    Як порівняльні матеріали надаються експериментальні зліпки слідів ніг (лап), зубів тварини, яка ідентифікується, якщо слід об'ємний, або відбитки ніг (лап), якщо слід поверхневий.
    На експертизу направляються фотознімки та/або зліпки слідів ніг (лап), зубів, виявлених на місці події.
    Якщо сліди залишені ногами підкованого коня, то після виготовлення порівняльних зліпків підкови необхідно зняти і також направити експерту.
    [Повернутись до початку]

  9. Експертиза слідів злому, інструментів, виробів масового виробництва

    9.1. Основним завданням експертизи є:
    установлення конкретного екземпляра або виду (характерних особливостей) знаряддя, інструмента, агрегату за слідами його дії;
    установлення механізму (способу) злому (іншої дії), напрямку, в якому проводився злом перешкоди (з внутрішнього або зовнішнього боку), типу (виду) виробу, що залишив слід, способу його виготовлення тощо.
    9.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи даним знаряддям (інструментом) було вчинено злом або іншу дію (зрубано дерево, спиляно гілку, перекушено дріт тощо)?
    Чи не залишено сліди злому, вилучені з різних місць подій, тим самим знаряддям?
    Одним чи декількома знаряддями було вчинено злом?
    Знаряддям якого виду вчинено злом?
    З якого боку (внутрішнього чи зовнішнього) було вчинено злом перешкоди (стіни, вікна, ґрат тощо)?
    Яким способом розділено предмет (шляхом розрізування, розрубування, розпилювання, свердління тощо)?
    Чи виготовлено виріб за допомогою заводського обладнання?
    Чи виготовлений(і) даний виріб (дані вироби) масового виробництва на певному агрегаті (прес-формі, штампі тощо)?
    Знаряддям (інструментом) якого виду проведено обробку виробу?
    Заводським чи саморобним способом закупорені пляшки?
    Яким способом відкривались або закупорювались пляшки (інша тара)?
    Яким способом (заводським чи саморобним) наклеювались етикетки (контрольні марки)?
    Чи переклеювалися етикетки (контрольні марки)?
    9.3. Для дослідження, як правило, експерту надається(ються) предмет (предмети) зі слідами.
    Як виняток, можуть бути надані зліпки з об'ємних об'єктів. Якщо об'єкт є громіздким (наприклад, прес), надаються його слідоутворювальні деталі. Вилучення частин об'єктів доцільно проводити за участю експерта-спеціаліста.
    9.4. Якщо об'єктом дослідження є сліди свердління, розпилювання, роздроблення, експерту слід надавати також стружки, ошурки, тирсу, тріски, що знайдені на місці події, і вказати їх локалізацію відносно перешкоди чи іншого об'єкта. Якщо з обставин справи видно, що згадані частки можуть утворитися внаслідок дії не лише тих знарядь, які перевіряються, про це слід повідомити експерта.
    9.5. На частинах предметів зі слідами необхідно позначити їх просторове положення (верх, низ, зовнішній або внутрішній бік тощо).
    9.6. Якщо потрібно встановити напрямок зруйнування віконного скла, експерту надається рама із залишками уламків, а також усі уламки з місця події.
    9.7. Якщо завданням експертизи є ідентифікація агрегату (штампа, прес-форми тощо), на якому виготовлено виріб масового виробництва, то експерту бажано надати, крім виробу, також і можливість оглянути агрегат, який ідентифікується.
    Орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) з'ясувати, чи не піддавався агрегат, який підлягає ідентифікації, ремонту або налагодженню, і при позитивній відповіді на це питання повідомити експерта, у чому полягав ремонт (налагодження), коли він проводився, які деталі замінювались. У цих випадках бажано надати вироби, виготовлені на даному агрегаті до його ремонту.
    [Повернутись до початку]

  10. Експертиза замикальних та запобіжних (контрольних) пристроїв (засобів)

    10.1. Об'єктами експертизи є замки та інші замикальні пристрої, пломби, контрольні пристрої (засоби).
    10.2. Основними завданнями експертизи є встановлення факту і способу відмикання (злому) пристрою, видів предметів, що були використані для цього, ідентифікація цих предметів, а для пломб, крім того, - ідентифікація пломбувальних лещат, факту переклеювання паперових контрольних засобів.
    10.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи справний механізм замка? Якщо ні, то в чому полягає несправність?
    Чи був відімкнений замок сторонніми предметами (відмичками, підібраними або підробленими ключами)?
    У який спосіб відімкнений (зламаний) замок?
    Чи одним способом відімкнені (зламані) надані замки?
    У якому стані (замкненому, відімкненому) був замок у момент його пошкодження?
    Чи можливо відімкнути даний контрольний замок без пошкодження контрольного вкладиша?
    Чи можливо відімкнути даний замок за допомогою інструмента (предмета), що був вилучений у особи (прізвище, ім'я, по батькові)?
    Знаряддям якого виду зламано замок?
    Чи зламано замок знаряддям, вилученим у особи (прізвище, ім'я, по батькові)?
    Чи відмикався замок за допомогою даного ключа (відмички)?
    Чи є на ключі-оригіналі ознаки, характерні для виготовлення його копії або зліпка?
    Чи була обтиснена пломба даними пломбувальними лещатами?
    Чи одними пломбувальними лещатами були обтиснені пломби?
    Чи розкривалась і обтискувалась повторно пломба після її обтиснення пломбувальними лещатами?
    У який спосіб і за допомогою якого знаряддя була розкрита і повторно обтиснена пломба?
    Чи можливо з даної пломби витягти матеріал, що використовувався при опломбуванні (дріт, шпагат, шнур), без порушення її цілісності?
    Знаряддям якого виду розкривалась пломба?
    Який зміст цифрових та буквених знаків на контактних поверхнях пломби?
    Чи не розкривалась пломба наданим знаряддям?
    Чи були додержані правила пломбування при накладанні даної пломби?
    У який спосіб відмикався (знімався) та повертався на місце даний контрольний пристрій?
    10.4. Якщо об'єктом дослідження є замки, експерту, крім замків, направляються відмички й інші предмети, які могли використовуватися для відмикання або злому замка, а також усі ключі від цих замків.
    Замки надаються на дослідження у тому стані, у якому вони знайдені на місці події та вилучені. Устромляти у замкову щілину будь-які предмети (у тому числі штатні ключі), а також проводити інші експерименти із замками до їх експертного дослідження забороняється.
    Вилучення замків із сейфів та інших сховищ слід доручати експертові (спеціалістові).
    10.5. Для вирішення питання про те, чи розкривалась пломба, експертові надаються сама пломба, пломбувальні лещата, якими її повинні були пломбувати, або експериментальні пломби, обтиснені цими лещатами.
    Щоб забезпечити проведення експертних експериментів, слід надати експертові 10 - 15 необтиснених пломб, аналогічних тим, що досліджуються, а також зразки матеріалів (дріт, шпагат, шнур), які використовувались при опломбовуванні.
    [Повернутись до початку]

  11. Експертиза цілого за частинами

    11.1. Експертизою встановлюється, чи мають частини предмета (знайдені уламки, шматки, осколки тощо) спільну лінію (поверхню) розділення, тобто чи становили вони раніше одне ціле.
    11.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи становили знайдені частини єдине ціле (чи є осколки скла частинами розсіювача фар даного автомобіля, чи відколота дана тріска від певного поліна тощо)?
    Яким способом відокремлено від предмета його частину?
    Який механізм відокремлення від предмета його частини (частин)?
    Чи становили складно-складове ціле конструктивні частини об'єкта?
    До якого виду належить предмет, частина якого вилучена з місця події?
    11.3. На експертизу надаються всі знайдені частини, які, можливо, раніше складали один предмет.
    [Повернутись до початку]

  12. Експертиза холодної зброї

    12.1. Об'єктами експертизи можуть бути екземпляри стандартного військового спорядження (багнети, кинджали, кортики, шаблі тощо).
    12.2. Основним завданням експертизи є установлення належності до холодної зброї ножів, кинджалів, кастетів та подібних за призначенням предметів. Крім того, експертизою може вирішуватися питання про спосіб виготовлення зазначених предметів, зокрема чи використовувалося для їх виготовлення заводське обладнання.
    12.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є даний предмет холодною зброєю?
    Якщо є, то до якого виду холодної зброї він належить?
    Чи є даний предмет заготовкою холодної зброї?
    Чи використовувалось при виготовленні даної холодної зброї заводське обладнання?
    12.4. Дослідженню підлягає об'єкт, щодо якого перевіряють належність до холодної зброї.
    [Повернутись до початку]

  13. Експертиза вузлів та петель

    13.1. У більшості випадків об'єктами досліджень є вузли та петлі, що виконані (утворені) на мотузках, ременях тощо.
    13.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    До якого виду належить даний вузол, чи не має він ознак, що вказують на професію виконавця?
    Чи не належать декілька вузлів до одного виду?
    Чи є вузол простим (професійним)?
    Які професійні навички має особа, що зробила вузол (петлю)?
    Чи є особа, що зробила вузол (петлю), правшею (шульгою)?
    Чи є однаковим спосіб виконання вузлів (петель)?
    13.3. Перед направленням об'єкта на експертизу доцільно сфотографувати вузол з усіх боків за правилами масштабної зйомки для усунення труднощів дослідження у випадках, коли в процесі експертизи проводитимуться експерименти (розв'язування і зав'язування вузла тощо).
    Слідчому розв'язувати вузол забороняється.
    Коли знімають петлю з трупа, мотузку розрізають, не пошкоджуючи вузол. Кінці мотузки у місцях відрізу перев'язують мотузком.
    [Повернутись до початку]

  14. Експертиза рельєфних знаків

    14.1. Об'єктами досліджень цього виду можуть бути відновлені спиляні (забиті), слабовидимі номери та інші рельєфні зображення на різного роду виробах. Експертизою встановлюються факт та спосіб змінення зображень.
    14.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи піддавався зміні номер на даному екземплярі зброї, агрегатах транспортного засобу тощо?
    Яким був первісний номер на об'єкті дослідження?
    Яким способом був знищений або змінений номер (знак) на даному об'єкті?
    Чи були на даному об'єкті маркувальні позначення?
    Чи піддавались зміні маркувальні позначення на даному об'єкті?
    Чи виконане маркування об'єкта із застосуванням конкретних засобів?
    14.3. Об'єкти, які підлягають дослідженню, не можна очищати від забруднень, фарби чи іржі.
    [Повернутись до початку]

  15. Експертиза механічних пошкоджень одягу

    15.1. Проведення даного підвиду трасологічної експертизи дає змогу вирішувати ідентифікаційні, діагностичні та ситуаційні завдання. У процесі дослідження встановлюються характер пошкоджень та механізм їх утворення, вирішуються питання, пов'язані з ідентифікацією (ототожненням) знаряддя за пошкодженнями, що є на даному одязі тощо. Окрему групу становлять питання, що пов'язані з установленням належності єдиному цілому частин одягу, що досліджується.
    15.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є на одязі, що наданий для дослідження, пошкодження?
    Який механізм утворення пошкоджень на одязі?
    Чи є пошкодження на одязі розривом, розрізом, розрубом тощо?
    Знаряддям (предметом) якого виду утворені пошкодження одягу?
    Чи є сліди тертя, тиску, волочіння тощо на одязі, що наданий для дослідження?
    Чи утворені пошкодження на одязі предметами, що надані для дослідження?
    Чи належать одному цілому частини одягу, що надані для дослідження?
    15.3. Дослідження пошкоджень одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень людині, належить до компетенції судово-медичної експертизи.
    Якщо стосовно одягу проводилися судово-хімічні, судово-біологічні, судово-медичні та інші експертизи, треба про це вказувати, а за необхідності надавати результати досліджень експерту.
    Одяг, що надається для дослідження, повинен бути в сухому вигляді. Потрібно вказувати, чи піддавався одяг, що наданий для дослідження, після події пранню, ремонту, чищенню тощо.
    [Повернутись до початку]

  16. Експертиза нашарувань на одязі (взутті)

    16.1. Трасологічною експертизою у комплексі з експертами інших спеціальностей можуть вирішуватися питання щодо дослідження нашарувань на одязі (взутті) - ґрунту, плям зелені, фарби, паливно-мастильних матеріалів тощо.
    16.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Який механізм утворення нашарувань ґрунту (плям зелені, фарби, паливно-мастильних матеріалів тощо)?
    Яка послідовність утворення нашарувань на одязі?
    [Повернутись до початку]

  17. Експертиза слідів транспортних засобів

    17.1. Основними завданнями трасологічної експертизи слідів транспортних засобів є ідентифікація (ототожнення) конкретної одиниці транспортного засобу за частинами та слідами, що залишені його частинами; діагностика (установлення властивостей та стану об'єктів) та ситуаційні завдання (установлення механізму слідоутворення, механізму взаємодії транспортного засобу з іншими об'єктами).
    Сліди транспортних засобів містять значний обсяг інформації, яка може бути використана для встановлення виду (типу), марки транспортного засобу, напрямку його руху тощо.
    17.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Яким видом (типом, моделлю) та якими частинами транспортного засобу залишені сліди?
    Чи залишені сліди даним транспортним засобом (його частинами)?
    Яким колесом транспортного засобу залишені сліди (правим, лівим, переднім, заднім)?
    Якою моделлю шини залишені сліди?
    Чи піддавалася покришка шини транспортного засобу, слід якої виявлений на місці події та наданий для дослідження, відновлювальному ремонту?
    Чи є на даному об'єкті (одязі потерпілого, огорожі дороги, дорожньому покритті тощо) сліди транспортного засобу?
    Чи утворилися сліди на об'єкті в результаті його переїзду колесами транспортного засобу?
    Яка послідовність утворення пошкоджень на транспортному засобі?
    Який механізм утворення слідів на транспортному засобі?
    Чи є знайдений предмет (його фрагмент) (уламки кронштейна, гайки, фрагменти фарного розсіювача або вітрового скла, фрагменти лакофарбового покриття) частиною наданого для дослідження транспортного засобу?
    Який механізм утворення пошкоджень на вітровому склі транспортного засобу?
    На який вид транспортного засобу був установлений розсіювач, уламки якого надані для дослідження?
    Яка причина руйнування (механічний удар, термічний вплив, вибух тощо) скла, розсіювача?
    Яке взаємне розташування транспортного засобу і пішохода у момент наїзду?
    Чи мав місце факт контактної взаємодії транспортного засобу з іншим об'єктом (ділянкою місця події)?
    Надані в переліку питання можуть вирішуватися під час проведення комплексного дослідження разом з іншими спеціалістами.
    [Повернутись до початку]

  18. Фототехнічна експертиза

    18.1. Основними завданнями фототехнічної експертизи є:
    18.1.1. Ідентифікація знімальної апаратури за негативами, а також апаратури, яка застосовувалась для виготовлення позитивів (збільшувачі, кадрувальні рамки, глянсувачі тощо).
    18.1.2. Ідентифікація негатива за позитивом.
    18.1.3. Ідентифікація типу (марки) фото- і кіноматеріалів, які застосовуються для зйомки і для виготовлення фотознімків і кінофільмів.
    18.1.4. Ідентифікація предметів, приміщень та ділянок місцевості, відображених на знімках (негативах) та відеозаписах.
    18.1.5. Визначення технологічних і технічних характеристик зйомки та виготовлення фотознімків, кінофільмів та відеозаписів.
    18.1.6. Визначення розмірних характеристик зображень на фотознімках (кінокадрах, відеокадрах) або їх негативах.
    18.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    До підпункту 18.1.1:
    Чи відзнятий наданий негатив даним фотоапаратом (кінознімальною камерою)?
    Чи відзняті кадри наданих негативів одним і тим самим знімальним апаратом?
    Апарат якого типу (моделі) застосовувався для виготовлення даного фотознімка (кінофільму, кінокадрів)?
    Чи виготовлявся даний фотознімок (фотокопія мікрофільму) за допомогою наданих технічних засобів (збільшувача, кадрувальної рамки тощо)?
    Чи застосовувалась певна апаратура (фотозбільшувач, фотоглянсувач, різак) при виготовленні даного фотознімка?
    До підпункту 18.1.2:
    Чи виготовлено наданий фото- або кінодокумент з даного негатива?
    Чи виготовлені дані знімки з одного негатива?
    Чи виготовлено (походять) дані знімки від одного і того самого первинного зображення?
    До підпункту 18.1.3:
    Якого типу (марки) фотопапір (кіноплівка, фотоплівка) використовувався для виготовлення даного зображення?
    Чи має спільну родову (групову) належність фотоплівка, що використана для виготовлення даного негатива, та фотоплівка, знайдена в певної особи (за типом, місцем виготовлення, іншими характеристиками)?
    До підпункту 18.1.4:
    Той самий чи інший об'єкт (предмет, приміщення, ділянка місцевості тощо) зафіксовано на даних фотознімках (кінокадрах, відеозаписах), що надані для проведення експертизи?
    До підпункту 18.1.5:
    Який вид зйомки використовувався для виготовлення даного фотознімка (натурний, репродукційний, комбінований)?
    Чи виготовлено даний знімок із застосуванням фотомонтажу?
    Який об'єктив застосовувався для зйомки даного об'єкта (нормальний, ширококутний, довгофокусний)?
    З якої відстані знято зафіксований на фотознімку об'єкт?
    При якому освітленні (природному або штучному) проводилась зйомка?
    Чи виготовлено фотознімок з додержанням технології фотографічних процесів?
    Чи використовувались при виготовленні фотознімка ті чи інші технічні прийоми (глянсування, ретушування, тонування тощо)?
    Які дата і час виготовлення фотознімка та дата і час його редагування?
    До підпункту 18.1.6:
    Які розміри об'єктів, зафіксованих на фотознімку?
    На якій відстані один від одного були два (декілька) зображених на знімку об'єкти?
    До підпункту 18.1.7:
    Яке зображення було на вицвілому фотознімку?
    18.3. Залежно від поставлених питань експерту надається фото- та кіноапаратура, фотознімки, кінофільми, фото- та кіноматеріали.
    18.4. Якщо в певної особи фото- і кінознімальна апаратура не знайдена, але відомо, що вона в неї була, факт використання цієї апаратури для виготовлення негатива, який досліджується, може бути встановлено шляхом порівняння цього негатива з негативами, щодо яких достовірно відомо, що вони проявлені з плівок (пластинок), якими була заряджена дана апаратура.
    18.5. Фото- і кіноапаратуру, яка пересилається до експертної установи, слід ретельно упаковувати з метою збереження від пошкоджень під час транспортування.
    [Повернутись до початку]

  19. Портретна експертиза

    19.1. Основним завданням портретної експертизи є ідентифікація особи (трупа) за фотознімком (фотокарткою, негативом) та відеозаписом.
    19.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи зображена на даному фотознімку особа (прізвище, ім'я, по батькові), фотокартки якої надано як зразки?
    Одна чи різні особи зображені на даних фотознімках?
    Чи зображена на фотознімку невпізнаного трупа особа (прізвище, ім'я, по батькові), фотокартки якої надано як зразки?
    19.3. Порівняльними матеріалами для ідентифікації особи за фотознімком можуть бути достовірні фотографії та відеозапис цієї особи (любительські, професійні, а також експериментальні). Доцільно, щоб серед порівняльних зразків були знімки, близькі до досліджуваного за часом зйомки і ракурсом зображення.
    19.4. Ідентифікація трупа проводиться шляхом порівняння фотознімка трупа з прижиттєвими знімками. Знімки самого трупа повинні бути зроблені не тільки у фас, профіль, але й у декількох інших ракурсах, оскільки серед прижиттєвих знімків може не бути зразків, на яких особа зображена у фас або профіль.
    19.5. Експериментальні порівняльні зразки не слід ретушувати.
    Для проведення портретної експертизи трупа перед фотозйомкою слід зробити йому туалет (змити зі шкіри обличчя нашарування бруду та крові, зробити зачіску).
    [Повернутись до початку]

  20. Експертиза голограм

    20.1. Об'єктами експертизи є голографічні захисні елементи; голограми, які використовуються як засоби контролю; іміджеві, образотворчі голограми; проміжні продукти голографічного виробництва, такі як програмне забезпечення, фотошаблони та макети, первинні голограми, рельєфно-фазові голограми-оригінали, майстер-матриці голограм, металеві матриці для тиражування голограм.
    20.2. Основними завданнями експертизи голограм є:
    встановлення типу голограми;
    встановлення рівнів захисту голограм;
    встановлення тотожності голограм або відповідності голограми її опису (технічному завданню, паспорту на голограму);
    визначення, з наданої чи з іншої матриці тиражувались голограми, надані для проведення експертизи;
    встановлення відповідності наданих фотошаблонів та макетів зображенням елементів логотипа, які відтворюються голограмою;
    встановлення відповідності оригіналу первинної голограми райдужній голограмі;
    встановлення відповідності наданого програмного забезпечення та графічного файла голограми синтезованій голограмі.
    20.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Яким способом виготовлені голограми, надані для проведення експертизи?
    Чи відповідають надані для проведення експертизи голограми зразкам та технічним описам голограм, занесених до Єдиного реєстру виготовлення голографічних захисних елементів? Якщо не відповідають, то яким способом вони виготовлені?
    За допомогою наданої чи з іншої матриці тиражувались голограми, надані для проведення експертизи?
    Чи виготовлена голограма з використанням проміжних продуктів голографічного виробництва, наданих для проведення експертизи?
    Чи зазнали голограми, які надані для проведення експертизи, будь-яких хімічних, механічних чи інших змін, якщо так, яких саме?
    Які з наданих на дослідження голограм мають вищий рівень захисту від підробки?
    Яким способом на голограму нанесене індивідуальне маркування?
    [Повернутись до початку]

  21. Експертиза відеозвукозапису

    21.1. Основними завданнями експертизи відеозвукозапису є:
    21.1.1. Встановлення технічних умов та технології отримання відеозвукозапису.
    21.1.2. Ототожнення особи за фізичними параметрами голосу.
    21.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    До підпункту 21.1.1:
    Чи за допомогою даного технічного пристрою (відеомагнітофона, диктофона, відеокамери, спеціального засобу тощо) зафіксовані відеофонограма (фонограма) та її фрагменти?
    За допомогою одного чи декількох технічних пристроїв зафіксовані конкретні фрагменти відеофонограми (фонограми)?
    Чи є надана відеофонограма (фонограма) оригіналом чи копією?
    Чи проводився запис відеофонограми (фонограми) безперервно?
    Чи зазнавала змін надана відеофонограма (фонограма)?
    Чи одночасно проводився запис відеозображення та звуку у відеофонограмі та чи відповідає зміст відеозображення запису звуку?
    За допомогою одного чи декількох технічних пристроїв зафіксовані конкретні фрагменти відеофонограми (фонограми)?
    Які відеофонограми (фонограми) містять область видаленої інформації технічного пристрою (цифрового диктофона, змінного носія інформації, іншого пристрою відео-, звукозапису тощо)?
    Чи можливо відновити в повному обсязі або частково відеофонограму (фонограму) із змінного носія інформації?
    До підпункту 21.1.2:
    Чи брали перелічені особи участь у зафіксованій на фонограмі розмові та які конкретно слова та фрази ними промовлені?
    Скільки осіб брало участь у зафіксованій на фонограмі розмові?
    21.3. Для встановлення технічних умов та технології отримання відеозвукозапису на дослідження надається:
    оригінальна фонограма;
    оригінальний пристрій, яким фонограма зафіксована;
    додаткове обладнання, яке використовувалось для запису фонограми, у повному складі: мікрофон, джерело живлення, прилади керування тощо;
    повні відомості про внесення конструктивних змін у пристрій запису та додаткове обладнання із зазначенням хронології таких змін та опис тракту запису від передавача (мікрофона, відеокамери) до приймача (технічного засобу фіксації) із зазначенням кількості каналів та інших технічних супутніх засобів.
    21.4. Для ототожнення осіб за усним мовленням, зафіксованим у фонограмі, експерту надаються фонограми з порівняльними зразками у формі бесіди: діалогу, монологу. Зразки з усним мовленням повинні бути зафіксовані з достатнім рівнем запису, виконані на якісній апаратурі та носіях, які відповідають установленим стандартам, та з невеликим терміном використання, мати мовну співставність із досліджуваними фонограмами та достатній об'єм (10 хвилин розмови без пауз для кожної особи, чия мова ототожнюється). У разі потреби для відбирання зразків запису залучається спеціаліст. Експерту також обов'язково надається протокол прослуховування фонограм з роздрукованим текстом розмов.
    21.5. Встановлення текстового змісту розмов, що зафіксовані у фонограмі, не є окремою експертною задачею, оскільки не потребує застосування спеціальних знань та може проводитись спеціалістом при вирішенні питань персоніфікації мовленнєвого матеріалу чи застосуванні спеціальних методів покращення розбірливості усного мовлення.
    [Повернутись до початку]

  22. Експертиза вибухових пристроїв

    22.1. Основними завданнями експертизи вибухових пристроїв є:
    визначення факту вибуху вибухового пристрою на місці події;
    визначення виду вибуху;
    визначення належності об'єкта до вибухових пристроїв (боєприпасів) та визначення класифікаційної категорії пристрою;
    визначення потужності вибуху вибухового пристрою;
    визначення (опис) конструкції пристрою та способу його виготовлення;
    установлення здатності пристрою викликати вибух та можливості вибуху пристрою в конкретних умовах (струс, нагрівання тощо);
    установлення наявності в обставинах справи даних, що стосуються особи, яка виготовила саморобний вибуховий пристрій і привела його в дію.
    22.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи належить до вибухових пристроїв (боєприпасів) предмет, вилучений (указати - у кого або де)?
    Чи придатний наданий предмет до використання за цільовим призначенням - до вибуху? Якщо не придатний, то з яких причин?
    Які вражаючі фактори притаманні наданому пристою?
    Чи підірвано в даному місці вибуховий пристрій? Якщо так, то до якого виду пристроїв він належить (які особливості його конструкції, країна-виробник тощо)?
    Чи є предмети, знайдені на місці події (в тілі потерпілого), частинами вибухового пристрою?
    Якщо так, то до якого виду пристроїв вони належать?
    Яким способом, саморобним чи промисловим, виготовлено вибуховий пристрій?
    Який спосіб підриву був застосований у даному випадку?
    Якщо підірвано боєприпаси, до якого виду вони належать (гранати, міни, снаряди тощо)?
    Чи містять надані експертові матеріали дані, що вказують на характерні риси особистості виготовлювача вибухового пристрою (професійні навички, ступінь обізнаності з технологією виготовлення і використання вибухових пристроїв тощо)?
    Чи однакова конструкція саморобного вибухового пристрою, частини якого знайдені на місці події, та макета, виготовленого особою (прізвище, ім'я, по батькові)?
    22.3. Готуючи об'єкти для дослідження, необхідно дотримуватись таких правил:
    Вибухові пристрої необхідно розрядити (роз'єднати засоби підриву). Здійснення цієї операції виконують спеціалісти з пошуку, розрядження та знищення вибухових пристроїв ВТУ НДЕКЦ МВС або військові піротехніки.
    Експерту слід направити всі деталі (частини, уламки) вибухового пристрою (боєприпасів), знайдені на місці події.
    Експертові разом з об'єктами, зібраними на місці події, включаючи об'єкти, вилучені з трупа потерпілого, обов'язково направляються протоколи огляду місця події, протоколи огляду трупів, окремих речових доказів з усіма додатками до цих протоколів (планами, схемами, фотознімками тощо), протоколи допиту свідків.
    22.4. Об'єкти з місця події, на яких є свіжа кров, не можна упаковувати в герметичну тару, оскільки продукти її гниття можуть перешкодити дослідженню слідів вибухових речовин.
    [Повернутись до початку]

  23. Експертиза вибухових речовин і продуктів вибуху (пострілу)

    23.1. До основних завдань експертизи вибухових речовин і продуктів вибуху (пострілу) належать:
    установлення факту належності даного об'єкта до вибухових речовин або речовин, які можна використати як компоненти для виготовлення вибухових речовин, порохових зарядів або піротехнічних засобів;
    установлення способу виготовлення вибухових речовин;
    виявлення мікрослідів вибухових речовин і продуктів їх розкладу на предметах-носіях;
    установлення за продуктами розкладу вибухових речовин вихідної речовини, яка була використана для вибуху (пострілу);
    установлення спільної родової (групової) приналежності вибухових речовин (порохових зарядів).
    23.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є дана речовина вибуховою? Якщо так, якою саме?
    Чи можуть використовуватись для виготовлення вибухівки дані речовини? Якщо так, у якому сполученні?
    Яким способом - промисловим чи саморобним виготовлена дана вибухівка?
    Чи є на предметі-носії (зазначається, на якому саме) сліди вибухових речовин? Якщо так, яких саме?
    Чи є на даному предметі продукти розкладу вибухівки? Якщо так, унаслідок розкладу якої вибухової речовини вони утворились?
    Чи мають дані вибухові речовини (зазначаються порівнювані об'єкти) спільну родову (групову) належність?
    Чи становили раніше вибухові речовини, надіслані на дослідження, єдину масу?
    Чи мають спільну родову (групову) належність надані зразки шроту за номером, способом виготовлення, хімічним складом?
    Чи однаковий хімічний склад наданих дробу і шматка металу?
    Чи мають спільну родову (групову) належність або єдине джерело походження частини патронів (шріт, кулі, картечі, пижа, прокладки), знайдені на місці події, з частинами патронів, вилучених у певної особи (за видом та складом матеріалу, кольором, розмірами, формою, способом виготовлення тощо)?
    23.3. У справах, пов'язаних з вибухами, з місця події слід вилучати всі предмети або їх частини, на яких є сліди кіптяви. З епіцентру вибуху збираються зразки ґрунту (при вибуху на ґрунті), залишки штукатурки, бетону (при вибуху в приміщенні), деталі зі слідами оплавлення (при вибуху в автомобілі) тощо. Зразки упаковуються в герметичну тару (скляні ємності, поліетиленові мішки тощо).
    Обов'язково надається протокол огляду місця події з планом-схемою і фотографіями. Орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має перевірити, чи є в цих матеріалах відомості про пошкодження на предметах, що оточують місце події; наявність чи відсутність воронки та її параметри: діаметр, глибина, матеріал, на якому утворилась воронка (ґрунт, асфальт, залізобетон, деревина тощо); руйнування скла у вікнах (повне чи часткове) та відстані цих вікон від місця вибуху; сліди вибуху на предметах (наявність кіптяви, характер та інтенсивність її розподілу тощо).
    За потреби поповнення вихідних даних для проведення експертизи слід провести повторний огляд місця події, допит та інші процесуальні дії.
    Вибухові речовини, виявлені в невеликій масі, направляються повністю, в інших випадках - у зразках. Кожний об'єкт упаковується в окрему герметичну тару з дотриманням вимог, що стосуються транспортування вибухових речовин.
    Якщо виникають утруднення, слід проконсультуватись з експертом (спеціалістом).
    [Повернутись до початку]

  24. Експертиза матеріалів, речовин та виробів

    24.1. В експертизі матеріалів, речовин та виробів розрізняють такі основні підвиди експертизи:
    24.1.1. Волокон і волокнистих матеріалів.
    24.1.2. Лакофарбових матеріалів і покриттів.
    24.1.3. Нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів.
    24.1.4. Ґрунтів.
    24.1.5. Наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів (дослідження рослин (їх частин) з метою встановлення належності до об'єктів, що містять наркотичні речовини, становить компетенцію біологічної експертизи).
    24.1.6. Сильнодійних і отруйних речовин.
    24.1.7. Рідин, що містять спирт.
    24.1.8. Металів і сплавів.
    24.1.9. Полімерних матеріалів.
    24.1.10. Скла, кераміки.
    24.1.11. Речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин.
    24.1.12. Встановлення шкідливих речовин у навколишньому середовищі (пестицидів).
    Залежно від наявності обладнання і спеціалістів в установах можуть досліджуватись матеріали і речовини, які не наведені в цьому переліку.
    При виникненні потреби в проведенні таких досліджень слід до призначення експертизи з'ясувати відповідні можливості тієї чи іншої установи.
    24.2. Основними завданнями, спільними для всіх підвидів експертиз матеріалів і речовин, є:
    24.2.1. Виявлення на предметах обстановки місця події (предметах-носіях) мікрочастинок або мікрослідів певних матеріалів і речовин (частинок фарби, слідів паливно-мастильних матеріалів, слідів металізації, мікроволокон, частинок наркотичних засобів тощо).
    24.2.2. Визначення роду (виду) матеріалів і речовин за класифікаціями, що існують у науці, техніці та на виробництві (за хімічним складом, фізичними властивостями, призначенням тощо).
    24.2.3. Установлення спільної родової (групової) належності матеріалів і речовин.
    24.2.4. Установлення походження матеріалів і речовин з певного джерела.
    Вирішення питання про походження матеріалів і речовин з певного джерела залежить від ряду особливостей об'єкта, а також від наявності в конкретній установі потрібного обладнання та спеціалістів. Тому з приводу постановки цього питання доцільно попередньо отримати консультацію у експерта (спеціаліста).
    До підпункту 24.1.1:
    Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є на предметі-носії (зазначається, на якому саме) сторонні волокна-нашарування (мікрочастинки волокон), яка їх природа?
    Чи є на одязі (зазначається предмет одягу, кому він належить) волокна-нашарування спільної родової (групової) належності з волокнами, з яких виготовлена тканина іншого одягу (зазначається її назва, кому вона належить)?
    Чи були в контакті дані предмети одягу (інші об'єкти волокнистої природи)?
    Чи є клаптик тканини, знайдений на місці події, частиною даного предмета одягу?
    Чи є в піднігтьових зрізах даної особи мікрочастинки волокон спільної родової (групової) належності з волокнами, з яких виготовлена тканина даного предмета одягу?
    Які пошкодження (механічні, термічні, хімічні) існують на наданому виробі?
    Чи є ці пошкодження на виробі експлуатаційними, виробничими дефектами чи наслідком хімічного чищення?
    Чи відповідає фактичний волокнистий склад виробу, визначеному на маркірувальній стрічці?
    До підпункту 24.1.2:
    Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є на предметі-носії (зазначається, на якому саме) сліди (нашарування, плями, бризки) або частинки лакофарбових матеріалів (покриттів)?
    Чи є дана речовина фарбою, до якого виду фарби вона належить?
    Чи походять дані частинки від стандартного лакофарбового покриття легкового (вантажного) автомобіля?
    Чи придатні частинки фарби, знайдені на місці події (предметі-носії), для ідентифікації за ними конкретної пофарбованої поверхні?
    Чи мають надані зразки лакофарбових речовин (частинок покриттів) спільну родову (групову) належність?
    Чи не становили раніше окремі частини лакофарбового покриття одну пофарбовану поверхню?
    Яким способом пофарбовано даний предмет?
    Чи проводилось перефарбування даного предмета?
    До підпункту 24.1.3:
    Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є на предметі-носії сліди нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів? Якщо є, яких саме?
    Чи належать дані речовини (рідини) до нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів? Якщо належать, то до якого їх роду (виду)?
    Чи мають дані нафтопродукти та паливно-мастильні матеріали спільну родову (групову) належність?
    Чи не походять дані нафтопродукти та паливно-мастильні матеріали з однієї ємності?
    До підпункту 24.1.4:
    Основними завданнями ґрунтознавчої експертизи є:
    виявлення на предметах-носіях мікронашарувань (часток) ґрунтового походження, визначення їх природи, а також установлення спільної родової (групової) належності з наданими зразками;
    установлення походження ґрунту на предметах-носіях з певної ділянки місцевості (іншого місця події);
    установлення механізму утворення ґрунтових нашарувань.
    Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є нашарування ґрунту (об'єктів ґрунтово-мінерального походження) на предметі-носії (зазначається, на якому саме)?
    Чи мають порівнювані об'єкти (нашарування на предметі-носії та ґрунт з місця події) спільну родову (групову) належність?
    Чи походять дані нашарування (зазначається, які саме) з певної ділянки місцевості?
    Який механізм утворення нашарувань ґрунту?
    Яка характеристика місцевості, з якої походять нашарування ґрунту на об'єктах-носіях?
    При підготовці і призначенні ґрунтознавчої експертизи слід дотримуватись таких правил:
    при дослідженнях ґрунтових об'єктів з метою встановлення їх походження з певної ділянки місцевості для порівняння направляються зразки ґрунту з місця, де за припущенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), знаходився предмет-носій (місце виявлення трупа, слідів взуття тощо), та інших місць у межах ділянки, яка ідентифікується. Крім того, слід надавати контрольні зразки із суміжних ділянок, аналогічних і таких, які відрізняються від тієї, яка ідентифікується, наприклад із сусіднього поля, яке засіяно іншою культурою, з ділянки, яка має інший характер рослинності, інший профіль тощо;
    відбір зразків проводиться з урахуванням особливостей ділянки, яка ідентифікується;
    якщо ділянка має відносно однорідну поверхню, то відбираються чотири - п'ять індивідуальних зразків з поверхневого шару місця контакту предмета-носія з ґрунтом і не менше двох контрольних зразків із суміжних ділянок (змішаних з 4 - 5 пробами, відібраними в радіусі 2 - 5 м);
    зразки відбираються з поверхневого шару ґрунту на глибині не більше 5 см масою 100 - 150 г і упаковуються в паперові пакети;
    якщо ділянка являє собою западину (яр, канаву, яму тощо), зразки відбираються з дна і різних генетичних горизонтів стін, відкосів, а контрольні - з поверхні ґрунту біля западин та із суміжних ділянок місцевості;
    усі зразки висушують на повітрі і поміщують у пакети;
    з питань відбору зразків, якщо є така необхідність, слід проконсультуватися з експертом (спеціалістом) або запросити його для участі в цій дії;
    до документа про призначення експертизи (залучення експерта) слід додати протокол огляду місця події з планом-схемою. Якщо огляд предметів-носіїв ґрунту оформлено окремим протоколом, він також додається. Важливо, щоб у наданих експерту матеріалах були позначені місця відбору зразків ґрунту. Крім того, слід надати довідки про метеоумови та характер використання об'єктів з нашаруваннями ґрунту в період від часу події до часу відбору зразків та призначення експертизи (залучення експерта). Якщо в цей період на місці події проводились роботи, які могли змінити характеристики ґрунту (перекопування, будівельні, вантажні та інші роботи, унаслідок яких на ґрунті могли залишитись сторонні домішки), про це також слід повідомити експерта;
    кожний предмет, на якому виявлені нашарування ґрунту, упаковується окремо. До упаковок зразків має прикріплюватись бирка із зазначенням його номера і місця його вилучення. Останні дані слід узгоджувати з планом-схемою місця події.
    До підпункту 24.1.5:
    Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є на предметі-носії (зазначається, на якому саме) сліди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів? Якщо є, то яких саме?
    Чи є даний засіб наркотичним засобом, психотропною речовиною, їх аналогом або прекурсором і яким (якою) саме?
    Чи мають дані наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори спільну родову (групову) належність?
    Чи мають дані наркотичні засоби, психотропні речовини спільне джерело походження за якісним та відносним кількісним складом?
    До підпункту 24.1.6:
    Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є на предметі носії (зазначається, на якому саме) сліди сильнодійних чи отруйних речовин?
    Чи є даний засіб сильнодійною чи отруйною речовиною і яким (якою) саме?
    Чи мають дані сильнодійні чи отруйні речовини спільну родову (групову) належність?
    Чи мають дані сильнодійні чи отруйні речовини спільне джерело походження за якісним та відносним кількісним складом?
    До підпункту 24.1.7:
    Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є в даній ємності (склянці, банці тощо) або на поверхні предмета (на одязі, папері) сліди рідин, що містять спирт?
    Чи належить дана рідина до міцних алкогольних напоїв? Якщо належить, то до якого їх виду, та чи відповідає ця рідина вимогам ДСТУ?
    Чи є дана рідина етиловим спиртом та чи відповідає вона вимогам ДСТУ?
    Чи мають дані зразки спиртових рідин спільну родову (групову) належність?
    Промисловим чи саморобним способом виготовлена спиртова рідина?
    Чи придатний даний пристрій для виготовлення міцних спиртних напоїв?
    Чи відповідає за своїми характеристиками алкогольний напій у даній пляшці характеристикам напою, зазначеним на етикетці?
    До підпункту 24.1.8:
    Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є на об'єкті-носії (зазначається, на якому саме) сліди або мікрочастинки металу (сплаву) і якого (яких) саме?
    З якого металу (сплаву) виготовлено даний об'єкт?
    Чи мають дані металеві об'єкти (зазначається, які саме) спільну родову (групову) належність за матеріалом виготовлення?
    Яка марка металу (сплаву) виготовленого виробу?
    Чи виготовлена деталь промисловим способом чи в непромислових умовах?
    Чи відповідає якісний і кількісний хімічний склад виробу технічним умовам (ТУ, ДСТУ)?
    До підпункту 24.1.9:
    Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є на предметі-носії мікрочастинки полімерного матеріалу?
    До якого роду (виду) належить даний полімерний матеріал?
    З якого виду полімерного матеріалу виготовлено даний предмет?
    Чи мають дані зразки полімерних матеріалів спільну родову (групову) належність?
    До підпункту 24.1.10:
    Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є на предметі-носії мікрочастинки скла (кераміки)?
    До якого роду (виду) належить дане скло (кераміка)?
    З якого виду скла (кераміки) виготовлено даний предмет?
    Чи мають дані зразки скла (кераміки) спільну родову (групову) належність?
    До підпункту 24.1.11:
    Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Яка природа речовини, наданої на дослідження?
    Чи є нашарування спеціальних хімічних речовин на предметах-носіях (грошових купюрах, змивах з рук тощо)?
    Чи мають надані речовини спільну родову належність?
    До підпункту 24.1.12:
    У межах експертизи встановлення шкідливих речовин у навколишньому середовищі проводиться експертиза пестицидів.
    Основними завданнями експертизи встановлення шкідливих речовин у навколишньому середовищі (пестицидів) є:
    встановлення належності пестицидів до стандартизованої групи (виробничої, хімічної, гігієнічної тощо) відповідно до існуючої класифікації;
    встановлення спільної (різної) родової (групової) належності, єдиного джерела походження, належності до єдиної маси тощо.
    Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Чи є дана речовина пестицидом? Якщо так, яким саме?
    Чи містяться в зразках рослин (ґрунту, води) пестициди?
    Чи мають спільну родову (групову) належність надані зразки пестицидів?
    До якої групи небезпеки згідно з гігієнічною класифікацією належать надані зразки пестицидів?
    Чи дозволено використання в Україні наданих пестицидів?
    24.3. При підготовці об'єктів для проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів слід дотримуватись таких правил:
    якщо матеріали і речовини виявлені у великій кількості, на дослідження направляються їх зразки. У випадках, коли вони (матеріали і речовини) становлять об'єми рідин або сипкі маси, зразки надаються у вигляді середніх проб;
    при відборі середньої проби рідини останню потрібно збовтати, а потім відлити не менше ніж 1 л в окрему ємність. Середня проба сипких речовин (піску, цементу тощо) відбирається виїмками за допомогою щупа з різних за глибиною місць кожної ємності (три - п'ять виїмок загальною масою 1,5 - 2 кг). При великих розмірах сховища проби слід відбирати в місцях, з яких найімовірніше походить частина сипкої речовини, яка досліджується (біля дверей, вікна, пролому тощо);
    зразки ниток, мотузок, шпагатів надаються загальною довжиною не менше ніж 3 м, відрізками з різних місць об'єктів;
    зразок тканини повинен мати довжину 50 - 100 см. Якщо тканина має малюнок, він повинен повторюватись на зразку не менше трьох разів;
    якщо досліджуються нашарування або плями на предметах, експерту необхідно надати сам предмет. Нашарування і плями необхідно прикрити аркушем білого паперу або тканиною, закріпленою по краях;
    якщо вилучити предмет неможливо, надаються вирізки з плямами;
    предмети одягу та взуття, на яких припускається наявність волокон (інших мікрочастинок і нашарувань), необхідно загорнути кожний окремо у щільний білий папір (забороняється упаковувати їх у поліетиленові мішки, оскільки поліетилен має електростатичні властивості, під впливом яких локалізація мікрочастин на об'єкті може зазнати змін);
    рідини слід наливати для транспортування в чистий скляний товстостінний посуд і закривати притертою скляною пробкою. Посуд, у якому пересилаються луги, закривається гумовою пробкою;
    предмети, просочені маслами, жирами і мастильними матеріалами, а також предмети, яким властиві специфічні запахи, поміщують у скляний щільно закритий посуд або в поліетиленові мішки, що заклеюються;
    наркотичні засоби саморобного виробництва, які мають певну форму (брикет, грудка тощо), поміщують в окремі упаковки, щоб зберегти їх форму.
    [Повернутись до початку]

  25. Біологічна експертиза

    25.1. Біологічна експертиза досліджує об'єкти рослинного та тваринного походження. Ними найчастіше бувають:
    листя, стебла, квіти, сіно, солома, кора, деревина, коріння, плоди, насіння, зерно, спори, пилок тощо;
    похідні шкірних покривів тваринного походження (волосся, пір'я, луска тощо);
    продукти переробки рослинних та тваринних організмів (корми для тварин та птахів, борошно, шматки хутра та шкіри тощо);
    продукти життєдіяльності рослинних і тваринних організмів (мед, камедь, екскременти тощо).
    25.2. Основними завданнями біологічної експертизи є:
    установлення належності об'єктів тваринного та рослинного походження (далі - біологічне походження) до конкретного біологічного таксона (родини, роду, виду тощо), а також виявлення мікрооб'єктів зазначеного походження в будь-якій масі або на предметах обстановки місця події (предметах-носіях);
    установлення спільної родової (групової) належності декількох порівнюваних об'єктів;
    установлення належності об'єктів біологічного походження до одного цілого;
    визначення біологічних характеристик стану об'єкта, у тому числі зернових та зернобобових культур (стадії розвитку організму, причин та часу змін його стану, механізму пошкодження тощо);
    установлення належності об'єктів рослинного походження до наркотичних засобів.
    25.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
    Яка природа даного об'єкта? Якщо він біологічного походження, то яка його таксономічна належність?
    Чи є на предметі-носії (зазначається, якому саме) мікрооб'єкти (частки) біологічного походження? Якщо є, то яка їх таксономічна належність?
    Чи мають дана маса (наприклад, зерно в мішку, вилучене в особи) та зразки, вилучені в конкретному місці (наприклад, зразки зерна з певного сховища), спільну родову (групову) належність?
    Чи відповідають зразки зернових (зернобобових) культур, що надані на дослідження, вимогам ДСТУ за показниками: масова частка білка; масова частка сирої клейковини; якість клейковини; число падіння; вологість; сміттєва та зернова домішки; сажкове зерно; маса 1000 насінин (зерен) (натура)?
    Чи відповідають зразки зернових (зернобобових) культур, що надані на дослідження, за їх характеристиками умовам контракту на поставку?
    Чи є дані об'єкти частинами одного цілого (наприклад, гілля та стовбур, дві частини листка рослини тощо)?
    Чи могли за певний строк статися ті або інші зміни в розвитку рослинного (тваринного) об'єкта (чи могла рослина за певний час вирости до наявних розмірів, чи могла комаха за певний час досягти стадії розвитку, у якій вона була виявлена, тощо)?
    Яка давність заселення трупа знайденими на ньому комахами (личинками комах)?
    Чи є волосся, знайдене на предметі-носії (указується, на якому), волоссям людини (тварини)? Якщо це волосся тварини, то чи має воно спільну родову (групову) належність до волосся даної особини?
    Який вік рослини, її частин?
    Чи належить дана рослина (подрібнені частки рослини) до таких, що містять наркотичні речовини? Якщо так, яка її таксономічна належність?
    Чи складали раніше дані зразки наркотичних засобів одну масу?
    Чи мають дані зразки наркотичних засобів спільну родову (групову) належність (за способом виготовлення, місцем вирощування тощо)?
    25.4. Готуючи матеріали для дослідження, слід дотримуватись таких основних правил:
    якщо досліджувані об'єкти та об'єкти для порівняльного дослідження мають великі об'єми або маси, вони направляються експертові у вигляді зразків;
    зразки сипких мас (зерно, борошно тощо) відбираються у вигляді середніх проб (див. пункт 24.3);
    відбираючи зразки волосся з волосяного покриву тварин, слід виривати (вичісувати) їх з різних частин тіла (спини, шиї, ніг, боків, черева і, зокрема, у зоні пошкодженої частини тіла) по 50 - 100 волосин з кожного місця;
    якщо досліджується сіно або солома, то їх зразки повинні мати масу в межах 0,5 - 1 кг. Відібрані зразки загортають у папір, не придавлюючи та не згинаючи стебел;
    екскременти тварин та гній висушують і по 100 - 120 г транспортують у закритих банках;
    при дослідженні мікрооб'єктів експертові слід надсилати предмет-носій;
    місця на предметах-носіях, де знайдені плями або сліди біологічного походження, слід закрити чистим папером, закріпивши його краї на предметі. Так само діють, коли сліди в процесі слідчого огляду не виявлені, але їх наявність у певному місці припускається;
    якщо предмет-носій надати експерту немає змоги, йому слід надати можливість оглянути цей предмет чи провести його дослідження за місцезнаходженням.
    [Повернутись до початку]

  26. Перейти до 2 частини

    Перейти до 3 частини

 
Copyright © 2008-2014  
Київський НДІ судових експертиз.
Всі права захищені.
Веб-студія "Амістад"